ТЕХНОЛОГІЇ

Балкон – найпопулярніше місце для сушіння випраних речей. Такий вибір цілком логічний: чисте повітря надає речам свіжості і значно пришвидшує процес висихання.

Як "впарити" перехожим дорогi й неякiснi дверi, балкони та вiкна

21.04.2017 18:06
Як "впарити" перехожим дорогi й неякiснi дверi, балкони та вiкна

"Вiкна, дверi, балкони!" -- вигукують молодi люди з теками та листiвками в руках. Хiба можна раптом посеред вулицi захотiти купити вiкно? Виявляється, так, якщо з вами говорить вправний пiчмен (так свою професiю називають самi консультанти). Побути в шкурi настирливого продавця вiкон довелося й менi...

"Дiвчино, а вашiй мамi вiкно не потрiбне?" - питає мене усмiхнений юнак i простягає листiвку. Я машинально вхопила її, але хлопець не вiдпускав. "Спершу треба квартиру купити, а вже потiм вiкна", - iронiчно вiдповiдаю хлопцевi. Раптом у вiдповiдь на це вiн запропонував менi роботу в їхнiй фiрмi. Мовляв, бiзнес простий: починаєш як звичайний консультант на вулицi, а вже за пiвроку - ти успiшний менеджер! Його "бос" за два роки мiльйонером став! А йому ж лише 26. Жодної освiти не треба. Головне - мати добре пiдвiшений язик.

Наступного дня я прийшла на спiвбесiду. Бiля офiсу на входi мене зустрiв той самий хлопець i провiв у кiмнату для щоденних "нарад". Вицвiлi шпалери рiзко контрастували з численними плакатами про успiх.

Хлопця звали Олег. Вiн простягнув менi теку з описом металопластикових профiлiв. Сказав вивчити й завтра приходити на стажування.

...Моя нова робота почалася з того, що пiвтори години "тренер" розповiдав нам притчi про успiх. Потiм менi дали в руки трикутне скло, обрамлене металопластиковим профiлем з двох бокiв. "Продай менi вiкно", -- суворо наказав менеджер. З англiйської "пiчмен" перекладається як вуличний торговець. Але мої колеги вкладали в це слово своє специфiчне значення.

"Вигадувати велосипед не треба. Є готовий алгоритм. Щоранку ми проводимо "розпiчовки" -- продаємо одне одному вiкна, розiгрiваємося перед виходом на вулицi", -- пояснює менеджер. Вiн бере листiвку i простягає менi. Як тiльки я взялася за iнший край папiрця, менеджер потягнув його до себе й одночасно заговорив: "Дiвчино, куди ви така гарна? Вам точно потрiбнi новi дверi!"

Виявляється, це один iз ключових прийомiв. Треба спершу зупинити людину та встановити контакт. Мовляв, якщо клiєнт слабко вхопиться за листiвку, i вона залишиться в руках у консультанта, то розмови не вийде. Якщо ж наживку проковтнули, то саме час ненав'язливо пожартувати, зробити комплiмент i усмiхнутися. Пiсля цього в жодному разi не можна вiдпускати увагу клiєнта, бо зiрветься.

"Уяви, що я бабця, яка йде вулицею. Це наш основний клiєнт, бо в таких, як вона, завжди є час стояти i слухати, що ти їм розповiдаєш. А ще в них є грошi" -- знову заговорив менеджер.  I пояснив менi ще кiлька прийомiв. Наприклад, розвилка цiн. Спершу клiєнтовi розхвалюють переваги товару, потiм називають захмарну цiну, яка просто шокує покупця, i... починають її знижувати.

Пропонують розстрочку, унiкальну знижку вiд виробника. Пояснюють, що купувати в консультантiв дешевше, нiж у магазинi. "Ми не накручуємо цiни, бо нам не треба платити за оренду примiщення для магазину", - зауважив менеджер. Але тут таки хитро додав: "Простiше кажучи, ми спершу додаємо до цiни зайвi 700 гривень, а
потiм скидаємо 300".

В арсеналi пiчменiв виявився ще один цiкавий iнструмент: "останнiй" талон на знижку. Кожен консультант зранку бере пачку талонiв, один крiпить до теки так, щоб його було добре видно. I коли клiєнт уже готовий купити товар, йому пропонують останнiй талон на знижку. Дiйсний протягом 14 днiв. Тому аж нiяк не можна вiдтягувати з пiдписанням договору, щоб не втратити можливiсть "зекономити".

"Покупець має взяти папiрець у руки. А якщо почне сумнiватися, одразу вихоплюй його з рук, щоб виникло вiдчуття втрати", -- пояснює менеджер. За його словами, дуже важливо контролювати емоцiї покупця.

"Постiйно повторюй, що це ВАШЕ вiкно, ВАШ комфорт, економiя ВАШИХ грошей. Люди люблять набувати, їх це тiшить. Не давай їм дивитися вбiк, багато жестикулюй. Цифри пиши в блокнотi: початкову суму й ту, що зi знижкою, -- дрiбно, а суму економiї (десь 400 -- 500 гривень) обов'язково обведи та роби на це акцент. Товар та його характеристики також треба схематично намалювати в блокнотi", -- повчає менеджер.

...Я простояла на сонцi вiсiм годин. На воду та пирiжок кожному видали 20 гривень. Вiдсотки вiд продажiв мали виплатити наприкiнцi тижня. А до того треба чiплятися до перехожих, десяток разiв за день повторювати той самий текст. На третiй день менi вдалося продати стандартне вiкно бабусi. I це все, на що я спромоглася.

Як я дiзналась пiзнiше, звичайнi консультанти заробляли максимум 300 гривень на тиждень. Iншу частину суми отримували як вiдсотки вiд продажу. Зазвичай платили три вiдсотки вiд вартостi одного вiкна, яке коштувало приблизно 3200 гривень. Виходить, якщо продавати щодня по вiкну, то за мiсяць можна отримати майже 3000
гривень.

Наприкiнцi тижня я вийшла на "точку", дiстала свої листiвки, силувано посмiхнулася i вже хотiла пiдiйти до жiнки, яка саме поверталася з базару, аж раптом подзвонив телефон. До речi, ми обов'язково брали номери телефонiв клiєнтiв i перевiряли їх. Тобто дзвонили i скидали, щоб переконатись у правильностi номера.

"Дiвчино, як вам не соромно? Я ж вам повiрила. Ви така молода, а вже стареньких дурите", - бiдкалася бабуся. Це була та сама, котрiй я продала вiкно. Вона розказала, як до неї прийшли люди з нашої фiрми. Стали вмовляти її одразу пiдписати всi документи. А на будь-якi заперечення ображалися. Мовляв, ви вже погодилися, коли запросили нас. Не можна так пiдводити серйозних людей. Це ж вам самiй потрiбно. I так далi... Бабуся не витримала й пiдписала злощаснi папiрцi. А потiм дiзналася про декiлька додаткових платних послуг, про якi навiть самi консультанти не знали. Зрештою, цiна, прописана в договорi, виявилася не набагато меншою вiд тiєї, що стояла на початку розвилки цiн.

Пiсля цього iнциденту я вирiшила не повертатися на роботу, навiть перший гонорар не забрала. Тiшила себе єдиною думкою: "Принаймнi цi вiкна якiснi". А за кiлька мiсяцiв, коли офiс закрився i фiрма кудись зникла, я розповiла цю iсторiю одному знайомому. "Я знаю цю марку, вона доволi вiдома. Але вони не роблять вiкон, а
виготовляють лише профiлi, себто корпуси", - здивувався вiн.

Як видається, сумнiвна фiрма купувала самi лише металопластиковi рами з етикеткою вiдомого бренда. А вiкна в них встановлювали самостiйно. Звiсно, вiдповiдати за якiсть такої продукцiї пiсля того, як офiс зник, уже нема кому. А найцiкавiше, що таких пiчменiв i досi можна зустрiти на вулицях мiст...

Євгенiя КОЛЯДА, Експрес
 

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

o

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter