Експрес онлайн

Пошук

ТЕХНОЛОГІЇ

Хоча молодь дедалі більше обирає Instagram, загалом йому все ще далеко до Facebook, пише
Команда американських дослідників навчила штучний інтелект розпізнавати фото, які були модифіковані в графічних редакторах.

Старий Новий рік, Маланки, Святого Василя. Традиції: від ворожінь до посівання

13.01.2018 20:00
Старий Новий рік, Маланки, Святого Василя. Традиції: від ворожінь до посівання

Улюбленому неофіційному святу виповнюється 99 років

Для мене студентські роки були чи не найяскравішими в житті. І якщо 1990-й запам’ятався “живим ланцюгом”, що, у буквальному сенсі, мільйонами рук об’єднав країну у День Злуки, та студентською Революцією на граніті (першим переможним Майданом, усі вимоги якого було виконано!), то остання зима перед здобуттям Україною Незалежності, 1991-го, – “гастролями” вертепу нашого факультету у колишній козацькій столиці, Запоріжжі.

Нечисленним місцевим осередкам УРП та Руху настільки сподобалися колоритність наших строїв та гострота слів (насправді ж це були “зліплені” гостро актуалізованим сюжетом вірші двох Василів – Стуса та Симоненка), що навіть свій опозиційний мітинг відкрили нашим виступом, а наш “Ірод” повернувся до Львова вже із майбутньою дружиною – юною запоріжанкою, закоханою у нього з першого погляду і до нестями! А ще назавше закарбувалися у пам’яті два епізоди: вибалушені очі запорожців, коли вони зустрічали нашу численну яскраву компанію на вулицях на той час зросійщеного й комунізованого міста (“Что ето, кто ето? – Нє знаю, навєрное, ряжениє какіє-то…” й наш дружній регіт у відповідь), та як наших Смерть і Козака не пускали на літак до Львова через їх “зброю” – справжню косу та випозичену у театрі справжню козацьку шаблюку.

До чого це я? Та на здогад Дня Святого Василя, Старого Нового року, коли наш вертеп і “десантувався” на порогах Дніпра…

staryi_ny_02

А той другий праздник…

Українська святочність своїми кульмінаційними моментами має зимову тріаду – Святвечір і Різдво Христове, Маланки та Святого Василія, і Водохреща. Про це щороку неодноразово нагадують слова колядки “Добрий вечір тобі, пане господарю”. Пригадуєте: “А той другий праздник – Святого Василя…”? А Маланка – то переддень, так би мовити, Старого Нового року.

Так вже склалось, що упродовж історії час святкування Нового року українцями змінювався аж чотири рази! У наших пращурів він збігався із початком землеробських робіт, тобто був навесні, 22 березня, – у день весняного рівнодення. Ви ніколи не замислювались, до прикладу, чому найважливішою традицією Старого Нового року є саме засівання домівок?  Або чому найвідоміша у світі щедрівка починається словами “Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати”? Бо вони, власне, і є відголосками традицій наших пращурів, що святкували Новий рік саме навесні.

Із прийняттям християнства на Русі візантійський календар почав потроху витісняти старий, а проте офіційно на Русі визначили початок Нового року як 1 вересня лише наприкінці XV століття.

1699 р. за указом Петра I Новий рік перенесли на 1 січня. Після більшовицького ж перевороту, 24 січня 1918 року, радянська Росія вирішила наздогнати решту  світу і перейти з “архаїчного” юліанського календаря на григоріанський. Цього дня прийняли відповідний декрет: “З метою встановлення… однакового майже з усіма культурними народами обчислення часу запровадити після закінчення січня цього року новий календар. Перший день після 31 січня цього року вважати не 1 лютого, а 14-го лютого, другий день вважати 15-м і так далі”.

Так у наших прадідів рівно 100 років тому “конфіскували” 13 днів. А відтак створили привід для тих, хто не сприйняв більшовицьких “реформ”, вже у ніч з 13 на 14 січня наступного, 1919 року святкувати не лише офіційний Новий рік (за новим стилем), але й, віддаючи данину традиціям, т.зв. Старий Новий рік, якому цьогоріч виповнилося 99 років. І триватиме отак, принаймні доти, поки українці святкуватимуть за юліанським календарем головні християнські свята – Різдво, Водохреща, Святого Миколая тощо.

staryi_ny_04

Традиції свята: нові й древні

“Святкування Нового року 1 січня було введено штучно, тому штучним він є і нині –  олів’є, шампанське, бенгальські вогні, хлопавки… До ялинки був дідух, що є символом роду. Усі свята відбувалися як вшанування предків. До слова, кутя – теж ритуальна поминальна страва”, – зауважував у грудні почилий у Бозі директор Центру фольклору та етнографії Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка Олексій Доля.

“І ялинку раніше українці сприймали як поховальне ритуальне дерево, – додає професор, завідувач кафедри фольклористики цього ж інституту Олена Івановська. – Перенесення  святкування Нового року було ідеологічним способом зруйнувати національну святочність. “Реформатори” розуміли, що прадавнім звичаям слід запропонувати якусь альтернативу, тому й почали створювати штучні замінники – Діда Мороза, ялинку і навіть звернення керівників держави. Саме в радянські часи почали вважати Діда Мороза як носія дарів, а до того часу це був демонічний образ. До слова, першу офіційну ялинку встановили у Харкові в 1935 році, і лише в 1937 році – у Кремлівському палаці. Тож Україна вже тоді була майданчиком для випробування нововведень”.

Натомість дідух, якого раніше традиційно приносили в хату на Святвечір, був своєрідним запрошенням духів померлих предків на гостину. А от на Новий рік, після спалювання дідуха, разом з димом духи здіймалися у вирій…

staryi_ny_03

Щедрий вечір. Маланки

Старий Новий Рік і Василя, що припадають на 14 січня, завжди були улюбленими святами українців. З ними пов’язували найкращі сподівання, завбачували добробут, родинну злагоду, щедрий урожай тощо.

Вечір ж напередодні Старого Нового року називається Щедрим або Маланчиним вечором. Опівночі люди виходили на подвір’я – слухати, як новий рік проганяє старий. Вважалося, що найуважніші можуть навіть почути лайку між ними: старий рік хоче забрати із собою усе, а новий намагається віддати лише лихе. Потім господар зв’язував солому та сіно у три в’язанки; одну ніс до клуні, а решту – на подвір’я та в садок (це ж робили з дідухом). Підпаливши їх, дим спрямовували так, щоб він обкурював фруктові дерева, “аби добре родили в новому році й не побив їх мороз”. Бо Новорічний вогонь вважався священним – спопеляє усі торішні негаразди, очищає людські душі від скверни.

Маланки, або ж щедрий вечір проводять за святочною вечерею – щедрою кутею. Якщо на Святвечір було дванадцять пісних страв, то на Щедрий – вже і смажені ковбаси, і пироги. У деяких регіонах, зокрема на Гуцульщині та Поліссі, є традиція: батько ховається за пирогами, а коли матір запитує дітей, чи бачать вони батька, відповідають: ні, не бачимо. Тоді батько каже: дай Боже, щоб і на наступний рік ви мене не бачили за горою пирогів. Так пророкують багатство, щедрий врожай, достаток у родині.

До слова, на Новий рік годиться пити не одну чарку, а дві – щоб старі в парі жили, а молоді собі пару знайшли. А після опівночі виходять на двір: якщо дерева стоять в інеї, а вгорі безхмарне небо і миготять зорі – прийде рання весна, а погода сприятиме врожаю.

А ось щоб рік був багатим, вмийтеся… копійками. Але акуратно: якщо хоч одна монетка впаде – до витрат.

Водіння ж Кози, коли вона помирає та народжується, символізує завершення та початок року. “Маланки та Василя – це два різних свята, 13 січня – Маланії Римлянки, 14-го – Василія Великого, – пояснював Олексій Доля. – Але народ їх поєднав, як, наприклад, у дитячій щедрівці: “Меланка ходила, Василька водила: Васильку, мій татку, пусти мене у хатку… Молітеся люди, ось вам Христос буде. Щедрий вечір, добрий вечір!”

“У Карпатах якраз на Василя існував обряд “одружити піч”. Піч, як жіночий символ, на Маланку фарбували, розписували, вичищали. А ритуальні страви жінка подавала у чоловічій шапці, що символізувало запліднення, – каже  Олена Івановська. – Наші традиції сповнені ідеями нескінченності, потреби ділитися тим, що маєш, почастувати, віддати часточку своєї душі та любові, щоб світ став добрішим”.

1 11 2

Ворожіння

Старий Новий рік – особлива пора, тож  ніч з 13 на 14 січня – вдалий час для ворожінь. Такі ворожіння народ вважає одними з найправдивіших: що б не вийшло – так і буде. Дівчата в цей час ворожать на судженого, а старші люди – на врожай.

На Маланки ворожать майже так само, як і на Катерини.  Пекли пироги й давали собаці: чий пиріг він перший вхопить, та перша заміж вийде. Рахували кілки в тині, названі попередньо іменами: хто на якому зупиниться – таке ім’я і матиме наречений. “Дивилися також: якщо кілок кривий, значить, у нареченого буде негарна постава, якщо ж рівний – буде струнким; якщо товстий – багатим, якщо тоненький – бідаком, – уточнює О.Івановська. – Утім, до цього ставилися більше як до розваги, а не так, як нині ходять до екстрасенсів чи ворожок”.

Та все ж, якщо ворожите, не забудьте перед цим розпустити волосся, позбутись усіх вузлів на одязі та зняти браслети і каблучки.

Одним з найпростіших і веселих способів дізнатися долю залишається ворожіння на варениках. Серед звичайних вареників траплялися й вареники-сюрпризи: здавна у вареники клали нитку (до подорожей), гудзик (до обновок), квасолину (до дітей), насіння (до нових знайомств), монетку (до грошей). Але самі сюрпризи та їх значення не заборонялося розширювати, вигадуючи нові.

Схоже на попередній спосіб і ворожіння з горнятами. Для нього потрібно стільки ж чашок, скільки осіб зібрались ворожити. У них кладуть перстень (до весілля), монету (до багатства), хліб (до достатку), цукор (до веселощів), цибулю (до сліз), сіль (на біду), а в одну чашку наливають трохи води (до життя без особливих змін). Відтак із закритими очима кожен по черзі обирає свою чашу-долю.

Для ворожіння зі свічками потрібні миска з водою, половинки від шкаралупи волоського горіха (за числом тих, хто ворожить) і стільки ж невеликих свічок або їх шматочків. Ставите свічки у шкарлупки, запалюєте їх і пускаєте плавати в миску. Дівчина, у якої свічка згорить першою, першою й вийде заміж. Чия ж шкарлупка потоне, краще заміж не виходити.

Універсальне ворожіння “так” чи “ні. Над банкою з будь-якою крупою або зерном тримають ліву руку долонею вниз. Сформулюйте питання. Після цього зачерпніть крупу й висипте її на стіл. Перерахуйте зернята: якщо їх число парне – “так”, непарне – “ні”.

Утім, що б вам не випало у ворожінні, пам’ятайте: хороше збудеться, а погане – не завжди.

Василя: посівання

У день Старого Нового року Церква відзначає пам’ять Святителя Василя Великого – архієпископа, що за свої духовні подвиги отримав дар зцілення і молитвою вилікував багатьох важкохворих. Він опікувався бідними і немічними, влаштував для них притулок, а сам вживав лише хліб, сіль та воду.

Із приходом Василя починалися нові обрядові дійства. Найважливішою традицією Старого Нового року є посівання осель збіжжям. Посівати починають з самого ранку, до сходу сонця, ходячи від хати до хати і бажаючи господарям щастя, здоров’я, щедрого врожаю. Спершу – власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: “Ой роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові! З Новим роком та Василем!… На щастя, на здоров’я, на Новий рік!”

“Ходять тільки хлопці, бажано маленькі або підлітки, словом, незаймані, – наголошує Олена Івановська. – Існує звичай першого полазника, тобто першого гостя, який переступить поріг оселі в Новий рік. Якщо дівчата і щедрували, то лише під вікнами, в хату не заходили, їх обдаровували на вулиці. Вважалося поганим знаком, коли першою заходила в хату жінка. Щоб не випробовувати долю, господар посилав сина, аби той переступив поріг хати і засіяв свою родину. Хлопчика ж садовили на лаву і казали: “Сядь, щоб у нашій хаті сідали кури, гуси, качки, рої і старости”.

Зі щедрувальниками й колядниками асоціювали долю, добро, прибуток на прийдешній рік. У давнину, якщо хату обходили колядники, це було трагедією, таку родину вважали пропащою. А не пустити гостя в хату вважалося великим гріхом”.

Вважалося: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде рік. Тому господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Посівальників, які ходили невеличкими групами, приймали, як найдорожчих гостей: запрошували сісти до столу, щоб свати сідали (там, де були незаміжні дівчата). Зерно ж, яке посівальники розкидали по хаті, господиня збирала і давала курям, аби краще неслися.

На Новий рік усі намагалися бути веселими і добродушними, уникали сварок і прагнули помиритись з усіма – адже як зустрінеш Новий рік, так і проживеш!

Відтак дозвольте вам защедрувати:

Ми щедрівочку співаєм –

Щастя вам усім бажаєм.

І щоб хліб та пироги

на столі завжди були.

Ще – здоров’я вам хороше,

щоб водилися вам гроші:

аби гривні та “зелені”

набивали вам кишені.

Хай вам меду буде бочка,

і щоб заміж вийшла дочка.

А якщо у вас син є –

хай невістку Бог дає.

Ми вам щиро щедрували,

щоб ви нас не забували.

Як мине цей рік багатий –

ще прийдемо щедрувати!

Веселих свят!

Юрій НИКОРАК

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

n

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter