Експрес онлайн

Пошук

ТЕХНОЛОГІЇ

Хоча молодь дедалі більше обирає Instagram, загалом йому все ще далеко до Facebook, пише
Команда американських дослідників навчила штучний інтелект розпізнавати фото, які були модифіковані в графічних редакторах.

Змагання непородистих коней: власник розповів, у чому секрет їхньої сили та витривалості

29.08.2018 11:00
Змагання непородистих коней: власник розповів, у чому секрет їхньої сили та витривалості
Коні мірялися силою в селі Спас на першому святі "Шана фірманам". Їздові зібралися, щоб обмінятися інформацією, де і в кого краще купувати тварин, упряж, вози та спеціальний реманент. А головною подією стали кінні змагання, пише газета "Експрес".
 
За словами Романа Тимощука, організатора, переможців аж четверо: в одиночних запрягах —  Петро Мартиняк і Степан Струк, у парних —  Микола Гаврищук і Петро Чуревич.
 
До гривастих пана Чуревича —  особлива увага, хоча вони непородисті, звичайні робочі коні чорної масті. Дві кобили Циганка та Галка, які важать по 450 кілограмів і мають у холці 1,75 метра, протягли 1650 кілограмів вантажу на 85 метрів за п'ять хвилин.
 
"Це справжній рекорд", —  каже 40-річний Петро Чуревич, власник кобил.
 
"Чим їх годуєте і як тренуєте, що вони такі сильні й витривалі?" —  питаю господаря. "Для коней головне —  овес, —  мовить пан Петро.—  Щодня вранці й увечері даю їм по 1 —  1,5-літровій банці вівса. А ще свіжої трави має бути вдосталь.
 
Галка й Циганка, коли працюють, не пасуться. Тоді даю по 3 —  4 "наруччя" щойно скошеної трави. Скільки це кілограмів —  не знаю, беру трави обома руками перед себою: скільки нести можу, стільки й кидаю.
 
Узимку раціон трохи інший: вівса —  2 —  3 літрові банки, стільки ж лущених зерен кукурудзи і кілька —  порізаного на січку сіна".
 
Також їздовий дає кобилам щодня по кілька шматочків хліба, посипаних цукром, грудочки цукру, шоколадні цукерки й печиво. Ці ласощі —  подяка за добру роботу.
 
А напуває коней джерельною або криничною водою. Пан Петро застерігає: годувати й напувати коней треба не відразу після роботи, а тим паче, коли вони впріли, бо тоді тварини можуть захворіти і навіть загинути. Вода має бути хоча б кімнатної температури або трішки підігріта.
 
Тренування для кобил —  щоденна праця, до неї їздовий привчав їх з однорічного віку.
 
"Ніколи не перетруджую моїх помічниць, —  пояснює господар. —  Із сьомої ранку я вже у стайні. Годую їх, вичісую хвости та гриви, оглядаю копита, якщо треба —  чищу, перевіряю, чи добре тримаються підкови. Припасовую упряж, яка має бути добротною, шкіряною, не терти й не муляти. О дев'ятій вирушаємо на роботу. Возимо сіно, допомагаємо згрібати, а за кілька днів почнемо підорювати городи та доправити зібране до комори. Працюємо до полудня, далі півтори години відпочиваємо й обідаємо".
                                                                   
"Чи підганяєте кобил батогом?" —  питаю. “Ні-ко-ли, —  розділяючи кожен склад  та трохи ображено відповідає пан Петро. —  Батіг, звісно, маю,  але він лише "для солідності". Зі своїми помічницями я говорю, і вони мене розуміють, а ще —  віжками керую: "Гайта —  вправо, вішта —  вліво, вйо —  поїхали, тпррру —  стій".
 
Тих, хто б'є коней, я зневажаю. І, якби мав право, сам би запряг, аби замість коней вантаж тягли, та батогом поганяв би, аби відчули, як це —  битими бути".
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Сабіна РУЖИЦЬКА
Фото з родинного архіву Петра Чуревича
 
 

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

Y

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter