Експрес онлайн

Пошук

ТЕХНОЛОГІЇ

Хоча молодь дедалі більше обирає Instagram, загалом йому все ще далеко до Facebook, пише
Команда американських дослідників навчила штучний інтелект розпізнавати фото, які були модифіковані в графічних редакторах.

Двері до неба. Філософія музики суперпіаніста Любомира Мельника

16.04.2018 19:00
Двері до неба. Філософія музики суперпіаніста Любомира Мельника
Він має титул найшвидшого піаніста у світі. Любомир Мельник здатен "видобувати" (причому кожною рукою) 19,5 нот за секунду. Ви можете собі це уявити?!
 
Тож не дивно, що концерти 69-літнього віртуоза, який має українське коріння, проходять нині з аншлагами по всьому світу. В останні роки він став навідуватись і до України. Так, цього тижня приїхав виступити в кількох українських містах...
 
 Пане Мельник, ви народились у Німеччині, жили в Канаді, потім у Франції, тепер ось у Швеції. Проте завжди наголошуєте, що ви — українець. Наскільки для вас це важливо?
 
 Я українець — навіть якщо й не живу в Україні. (Усміхається). З дитинства пам'ятаю, що в нашому домі звучали українські пісні: моя мама мала дуже гарний голос і увесь час щось співала. Власне, це вона помітила мій потяг до фортепіано (маленьким хлопчиком я підходив до інструмента і награвав якісь там мелодії), завжди вірила в мене та неабияк підтримувала. Хоча музика була не найкращим вибором, бо жити з неї — дуже важко. (Сміється).
 
У цьому я мав нагоду переконатись, коли втік із Канади, де весь час почувався чужим, до Франції. Проте й тут на початку мені було непросто. Іноді я не мав грошей навіть на те, щоб купити щось поїсти. Зрештою, багато митців художників, письменників чи музикантів — мають таку долю... На жаль, моя музика тоді мало кого цікавила, й мало минути тридцять, якщо не сорок років, щоб усе змінилося. Тепер на мої виступи приходять не п'ятнадцять осіб, як колись у Парижі, а сотні глядачів по всьому світу. Це для мене — найважливіша річ!
 
 
 Вас "охрестили" найшвидшим піаністом у світі. Чи можна жартома сказати, що ви — Шумахер у музиці?
 
—  (Сміється). Якщо взяти таке порівняння, то можна сказати, що інші піаністи — навіть найкращі — просто біжать по землі, а я сиджу за кермом Alfa Romeo чи взагалі лечу у "Jet". Та швидкість, з якою мої пальці рухаються по клавіатурі, їм не під силу! Для цього я розробив спеціальну техніку — continuous music... Вона дає мені такі можливості, про які інші піаністи не можуть і мріяти, а деякі — навіть зрозуміти. Знаєте, останнє мене іноді дуже злить.
 
До слова, мій рекорд офіційно зареєстрований. Щоправда, на сцені я того не демонструю. Насамперед тому, що музично це не надто цікаво. До того ж, коли так швидко грати, люди навіть не можуть розчути нот. Просто вухо вже не сприймає тих тонів... Додам, що у Європі на мої концерти зазвичай приходить молодь, а в Україні — публіка різного віку. І мені дуже приємно, що вони потім підходять та дякують за мою музику. Отже, вона проникла в їхні душі та серця.
 
 Бути піонером у своїй професії, мабуть, важко?
 
 З одного боку — важко, а з другого — дуже легко. Це робить твоє життя досить цікавим. Незалежно від того заробляєш на цьому гроші чи ні. То, знаєте, така собі нова пригода... Мені постійно хочеться йти далі, далі й далі, шукаючи щось нове та нове... Мене весь час притягує та музика. Я не зміг би займатись нічим іншим. І люблю фортепіано всією своєю душею й серцем. (Після паузи). Ви кажете, що то важко, я ж відповім навпаки: бути піонером — найлегше (сміється), бо то справді найцікавіше.
 
 Кажуть, якийсь час ви були хіпі?
 
 Так, у ті часи я так жив. У колах хіпі — як і серед інтелігенції загалом — до моєї музики був великий інтерес. Як митця це підштовхувало мене вперед, було таким собі inspiracion, тобто натхненням. Я випустив тоді шість платівок зі своєю музикою... А взагалі, кажу, для мене ніколи не були важливі гроші, кар'єра чи побут. Найголовніше — це музика, релігія та філософія!
 
 
 Філософом вас зробило життя?
 
 Так, справді. Хоча філософія завжди викликала в мене інтерес — я студіював її ще в університеті. Знаєте, це дуже важливо навіть для розуміння музики. Філософія ніби відчиняє людині двері до неба. І коли це стається, ти можеш осягнути творчість, скажімо, Моцарта, Баха чи Вагнера. Зрозуміло, що їхня музика чудова, та в поєднанні з філософією її внутрішня сила стає ще потужнішою. У тебе тоді буквально роздирає душу й перехоплює подих від тієї нестерпної краси... Я вдячний філософії, що вона відкрила мені очі на багато речей.
 
 Цікаво, скільки годин на день ви присвячуєте сьогодні фортепіано?
 
 Це буває по-різному: одного дня — кілька годин, іншого — тільки п'ять хвилин. Усе — по потребі. Знаєте, деякі студенти думають, що треба все життя грати по шість годин. Ні. Якщо людина вже дійшла до рівня, коли пальці роблять те, що ви хочете, то вистачає мінімальних занять щодня... Чи застраховані мої руки? Ні. Я вірю в Бога і переконаний: що має бути, те й буде. Тому до страхувальних фірм ніколи не звертався. (Усміхається).
 
 А як ви відпочиваєте від своєї роботи? Може, сидите з вудкою десь на березі озера чи порпаєтесь у гаражі біля улюбленого авто?
 
 Ви знаєте, немає потреби відпочивати від того, що є прекрасним. Я просто змінюю заняття — от і все... До речі, автомобіль дійсно маю. Щоправда, він старенький, тож іноді доводиться його лагодити. Коли ж сиджу за кермом, то люблю, щоб машина їхала на добрій швидкості. Не надто поволі, але й не надто швидко. (Сміється).
 
Передрук цього матеріалу чи цитування його можливе лише за умови узгодження з редакцією.
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Богдан БОНДАРЕНКО
 

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

Y

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter