Експрес онлайн

Пошук

ТЕХНОЛОГІЇ

Хоча молодь дедалі більше обирає Instagram, загалом йому все ще далеко до Facebook, пише
Команда американських дослідників навчила штучний інтелект розпізнавати фото, які були модифіковані в графічних редакторах.

Нотатки 21-річної військовозобов'язаної

20.08.2018 12:00
 Нотатки 21-річної військовозобов'язаної
Я — молодша лейтенантка ЗСУ, зв’язкова. Саме їх на полі бою вбивають одними з перших.
 
"Підготувалися! На рахунок три починаємо стрільбу. Один, два... вогонь!" —  кричить збоку інструктор. Натискаю на курок, і все заглушує  ударна хвиля. Далі слів інструктора майже не чую. На мені 12-кілограмовий броник та каска, з під якої видно пасма мого рудого волосся. Ще чотири постріли —  і стрільби закінчуються.
 
Це —  один з днів на військовій кафедрі, де я навчалася два роки і завядки чому стала офіцером запасу Збройних сил України —  молодшим лейтенантом.
 
***
 
"Є така професія —  Батьківщину захищати", —  часто казав мій тато. Він —  майор військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту. У 2014-му поїхав на Схід, у зону АТО. Пригадую, коли на перше вересня я йшла на лінійку для першокурсників, він вітав мене телефоном, а фоном були розриви снарядів. Через сім днів його привезли у госпіталь з пораненням та контузією.
 
Тато ніколи не підштовхував мене до рішення пов'язати життя з військовою службою. Ніколи не питав, чому я врешті зробила такий вибір. 
 
Зате мама, бабусі та дідусі були шоковані! Два роки, до самої присяги, вони постійно питали, чи справді мені, дівчині, це потрібно.
 
Потрібно! Тож...
 
"Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!" —  впевнено дочитую присягу, повертаюся до офіцера та ставлю свій підпис на документі. З цієї миті я —  військовозобов’язана. Згідно із законом, мене можуть призвати на контрактну службу, яка передбачає і тривале перебування в зоні ООС. Мій обов'язок —  завжди бути у бойовій готовності та відгукнутися на перший поклик Батьківщини.
 
***
 
Багатьом важко зрозуміти, чому дівчина добровільно робить такий вибір. Що не лише чоловіки можуть мати бажання захищати. Але я переконана: любити, а отже, бути готовою боронити своїх рідних, дім і країну може людина будь якої статі.
 
У 2013 році, коли відбувалися події на Майдані, я спитала себе —  а що, коли війна? Що я тоді зможу зробити для своєї країни?  Якщо таки дійде до збройної агресії, то краще бути до неї готовою. Так і вирішила піти на військову кафедру. Вже у вересні стояла на шикуванні на плацу.
 
***
 
Моя спеціалізація —  зв’язкова. Саме їх на полі бою вбивають одними з перших. Адже знищити вузол зв’язку —  означає позбавити підрозділ управління.
 
"Від вас, зв'язківців, залежить, скільки трупів буде на полі бою. Бо коли зникає зв'язок, бійці просто не знають, що їм робити, де їх чекає ворог, куди стріляти, —  часто повторював куратор на військовій кафедрі. —  А тепер уявіть собі, що через ваш прорахунок загинули люди. Як потім дивитиметеся в очі рідним бійців? Багатьох командирів совість гризе усе життя за втрати, яким вони могли запобігти".
 
Від того, як швидко в напруженій обстановці прийме правильне  рішення офіцер, часто залежить життя усього особового складу. Цього досить, аби уявити який тягар відповідальності лягає на його плечі.
 
***
 
Рішення —  тільки за тобою. Тому треба вчитися покладатись лише на себе. А ще —  захищати тих, хто поруч.
 
Такі ж думки я чула від бійців, які поверталися з ООС. Побратимам вони подекуди довіряли більше, ніж собі. Це відчуття єдності також приваблює до війська —  тут люди бачать одні одних в таких ситуаціях, коли проявляється справжній характер. Тому ті, що стають друзями під час служби, залишаються такими на все життя. 
 
***
 
Майже рік тому я познайомилась з танкістом, який проходить строкову службу в Одесі. Тепер чекаю коханого хлопця з армії. Військова освіта допомає у взаєморозумінні. Ми говоримо однією мовою.
 
***
 
Пригадую, як виїжджали на полігон. Саме тоді вперше тримала у руках зброю. Кожному насипали жменю патронів. Тендітній руці, виявляється, не так легко навіть перезарядити їх! Відчуття того, що тримаєш у руках річ, якою можна покалічити та вбити, вчить відповідати за кожен свій рух.
 
Хотілося б, щоб знання, здобуті на кафедрі, ніколи не знадобилися на практиці. Щоб над Україною було мирне небо, яке б не розривав гул снарядів. Щоб ранки не починалися з брифінгу речника МОУ про кількість загиблих.
 
***
 
Я щаслива, що у моїй країні є люди, готові ризикувати життям заради інших. Я щаслива, що знаю таких людей.
 
Сподіваюся, мої рідні завжди спатимуть спокійно. Я — їхня захисниця.
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Наталія КІНДРАТІВ
 
 

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

Y

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter