Експрес онлайн

Пошук

ТЕХНОЛОГІЇ

Хоча молодь дедалі більше обирає Instagram, загалом йому все ще далеко до Facebook, пише
Команда американських дослідників навчила штучний інтелект розпізнавати фото, які були модифіковані в графічних редакторах.

Місяць із резервістами: збори десантно-штурмових військ виявили чимало проблем

11.09.2018 19:00
Місяць із резервістами: збори десантно-штурмових військ виявили чимало проблем
Журналіст "Експресу" взяв у них участь.
 
Порівняно із зборами, що проводилися у попередні роки, ці були не такими масштабними, а також відбувалися за іншою схемою. І ні резервістам, ні збройним силам це не додало користі.
 
Отже, у 2016 та 2017-му такі навчання оперативного резерву першої черги були відповіддю на російські "стрільби". Спочатку — "Кавказ-2016" Південного військового округу, розташованого впритул до наших східних кордонів. Українські десантники проводили бойове злагодження у той самий час. І командування не приховувало: є загроза того, що росіяни після навчань не відведуть війська у місця постійної дислокації, а спрямують  на територію  України.
 
На навчання армій РФ та Білорусі "Захід-2017" українські десантники відповіли масштабними зборами резерву всіх бригад із багатокілометровими маршами та відпрацюванням завдань на різних полігонах.
 
Цього року підготовку резервістів замовили навчальному центру Десантно-штурмових військ (ДШВ). І якщо раніше ними командували офіцери та сержанти бригади, до оперативного резерву яких бійці належать, то тепер цим займаються інструктори центру. Більшість резервістів — ті, хто має бойовий досвід. Хоча щороку збільшується кількість колишніх строковиків: після проходження служби їх зараховують також в ОР-1 (оперативний резерв першої черги. — Авт).
 
Отож, що відбувалося цього року?
 
Військові комісаріати, проаналізувавши досвід, вирішили вручати повістки тим, хто вже брав участь у попередніх зборах, і призивали всього по декілька осіб. Приміром, із нашого райвійськкомату до навчального центру відправили лише чотирьох резервістів, тоді як минулого року було їх майже два десятки. Іншим провели одноденні збори безпосередньо у бригаді.
 
До служби всі придатні?
 
Коли ми прибули у навчальний центр, заступник начальника, вишикувавши резервістів, одразу спитав: "Є такі, які не бажають чи не можуть проходити збори? Можливо, у когось на цей час є повістки до суду чи інші юридичні справи? Планом передбачено стрибки з парашутом. Можливо, хтось не може їх виконувати через стан здоров’я?"
 
Наступним був огляд у медиків. Хоч у райвійськкоматах резервісти проходили медичні комісії, у навчальному центрі перестрахувалися: навіть маючи висновок ВЛК "придатний", проводили додаткове опитування.
 
"Травми, поранення, контузії, хронічні хвороби чи операції нещодавно були? Є якісь проблеми зі здоров’ям, які заважають несенню служби? — допитувався медик. — Ні? А якщо добре подумати?"
 
І попри таку ретельність добору, згодом виявилося, що на збори потрапив хлопець, якому свого часу робили резекцію у зв’язку з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. Він запевняв, що на комісії у військкоматі казав про свою хворобу, та його все одно відправили на полігон...
 
З другого боку, якщо, проходячи ВЛК, людина приховала якусь хронічну хворобу — "на око" її не виявиш. Зі зором, слухом, тиском усе гаразд, скарг нема — значить, у висновку комісії з’явиться напис "придатний".
 
Після співбесіди з медиками — розподіл по підрозділах за військово-обліковими спеціальністями. Враховують ті, що зазначені у військових квитках. Оскільки за спиною у багатьох і строкова, і участь в АТО, і попередні навчальні збори, спеціальностей може бути декілька. Тож вибирали, виходячи з потреби заповнити вакансію в навчальному підрозділі.
 
Тільки холодний душ!
 
Усіх резервістів переодягнули у статутну українську "піксельку". Видали кітель, штани, кашкет, черевики "Талани" літнього зразка, дві футболки, дві пари трусів (нарешті не совкові "парашути", а якісно пошиті "боксерки"), трекінгові шкарпетки, поясний ремінь. Усе нове, з упаковок. Якщо розмір не підходить — можна одразу поміняти.
 
Табір на полігоні нічим не відрізняється від тих, у  яких проходили "партизанку" ще наші батьки. Ряд наметів для проживання, намет з умивальниками, намет-душова. Температура води залежить від вуличної, ніхто спеціально її не підігріває. У спеку прохолодний душ скоріше плюс. Але декілька бійців після  водних процедур таки потрапили в госпіталь. 
 
Туалет — довга траншея, накрита та оббита дошками, з покрівлею із поліетиленової плівки. Одне слово, величезна сільська вбиральня, яку через її специфічний вигляд одразу прозвали "піаніно". Біотуалети в польових таборах наші військові бачать хіба що під час міжнародних навчань та у відероликах про польове життя натовських солдатів.
 
Харчування у їдальні навчального центру — дуже просте: суп, борщ, каша, картопля, макарони, рис, рагу, рибні консерви, салат із капусти чи червоного буряку, квашені огірки, хліб, масло, смалець, чай, компот, сік. У вихідні в меню з’являлися варені яйця. На десерт — булочка з повидлом, пряник, вафелька. Не ресторан, звичайно, але й голодним ходити не будеш. М’ясо чи сардина до другої страви були завжди, курятина в супі — теж.
 
"Урал" без... двигуна
 
Перші два тижні навчань — переважно повітряно-десантна підготовка: Навчальне укладання парашутів, відпрацювання вправ на парашутно-десантному комплексі, бойове укладання, стрибок з Мі-8. Від стрибка можна відмовитися,  нікого не змушували. Та майже всі зголосилися. Хтось стрибав уперше, однак більшість уже мала такий досвід. Попри певний скепсис інструкторів, резервісти "відстрибались" без проблем.
 
Далі роботу зосередили на підготовці за військово-обліковими спеціальностями. І якщо у стрільців, розвідників чи снайперів із матеріально-технічною базою проблем не виникало — отримали зброю й пішли на навчальну ділянку вправлятися, то у підготовці артилеристів були певні нюанси.
 
Міномети для занять привезли, самохідні установки в парку є. А от тим, хто проходив підготовку на РСЗВ "Град", довелося чекати. Після кількох суто теоретичних занять командири ощасливили: "Установку притягли в парк техніки". Ключовим виявилося слово "притягли". "Урал" був... без двигуна. Біс із ним, повертати пакет можна і вручну, але в машині — ні панорами, ні бусолі — тож відпрацьовувати наведення ніяк не вдалося б. Після перевірки начальник центру пообіцяв: "Бусоль і панорама будуть". Обіцянку виконав. Але коли це все привезли — виявилося, що установку з парку вже забрали...
 
Також були заняття з тактичної медицини, інженерної підготовки, стрільба з автоматів. Утім, якщо на інженерку виділили кілька занять, на стрільбу — всього одне.
 
Агов, хто лягає під танк?
 
Обов’язковою була психологічна підготовка. Крім теоретичних занять із лекціями про різноманітні фактори, які впливають на людину в бою, про те, як вивести бійця зі ступору, вона передбачала й "обкатку" танками.
 
Глянувши на стрій резервістів, керівник занять мовив: "Я так розумію, що майже всі з бойовим досвідом. Ну що ж, мужики! Цей тест для вас буде дитячим. Посмієтесь хіба що".
 
"Обкатка" передбачає проповзання під димову завісу під танком із запущеним двигуном. Потім боєць залягає в одиночному окопчику, над яким на повній швидкості проїжджає танк вагою понад 40 тонн. Після цього треба піднятися і жбурнути в нього навчальну гранату, роль якої відігравала димова шашка.
 
Тих, хто дивився фільм "9-та рота", де така наука показана як колосальне випробування для строковика, я розчарую. Цей тест і справді повеселив резервістів. Хлопці з реготом залягали в окопі, а потім, також сміючись, кидали у танк "гранату".
 
Вочевидь, випробовувати атовців "танчиком" — те саме, що, як влучно висловився один із резервістів, "лякати їжака голою сідницею".
 
Утім, за словами офіцерів, новачкам, що проходять такі тести перед боями, це таки стає у пригоді. На війні страх перед танками у них менший, ніж у тих, хто свого часу не проходив "обкатки".
 
Свято? Самі, хлопці, самі
 
Одним із неприємних моментів зборів було те, як провели тут  День Незалежності. У зв’язку зі святом у підрозділі був вихідний. У кожного свої справи, але хлопці знали, що о 10-й годині — парад, перед яким має бути хвилина мовчання у пам’ять про загиблих.
 
Але ні командира, ні "замполіта" (заступник командира по роботі з особовим складом. — Авт.) в наметовому таборі не було. Як виявилося, ніхто й не думав шикувати особовий склад, вшановувати загиблих та вітати живих зі святом. Тож резервісти із власної ініціативи вишикувались, спустили нижче Державний прапор, пом’янули побратимів хвилиною мовчання та заспівали Державний гімн.
 
Через декілька днів на зауваження з цього приводу "замполіт" відповів: "У мене тоді були справи, я відпросився в командира. І взагалі, чому я маю перед вами звітувати?" Зрозуміло, що авторитету серед бійців такою відповіддю він собі не додав.
 
А "вишенькою на торті" стала здача майна перед відправленням додому. Зрозуміло, що форму треба повернути. Берці, кітель, кепки, штани. Навіть футболки. Так, це зрозуміло. Хоча вони виявилися неякісними — після місяця носіння та прання стали схожими на вилинялі ганчірки. Виробникові футболок — чітка "двійка". Але! Виявилось, що треба здати і труси! Не підлягали здаванню тільки шкарпетки.
 
Не знаю, які плани у ЗСУ на труси, які я чесно "юзав" цілий місяць на полігоні, але сподіваюсь, що їх просто спишуть, а не видадуть якомусь строковикові. Натільну білизну носять на тілі. Причому — одному. Армія, звичайно, не інститут шляхетних дівчат, але й влаштовувати естафету трусів в XXI столітті, прямуючи до стандартів НАТО, не варто.
 
Порівнювати збори у бригаді і в навчальному центрі — річ невдячна. Якщо раніше люди бачили підрозділ, в якому будуть служити, командирів, сержантів, бачили, яка атмосфера у бригаді, то тепер — лише офіцерів та інструкторів навчального центру, яким, загалом кажучи, важливо тільки відпрацювати навчальну програму. У резервістах же вони вбачають потенційну загрозу для своєї кар’єри — ану ж ті щось накоять!
 
Отож, якщо на минулих зборах зі сотні резервістів бувало, що з десяток підписували контракти, то ці принесли круглий нуль готових пов'язати кілька наступних років життя зі службою у ЗСУ...
 
Якщо у Вас не відображаються фото чи відео, перейдіть, будь ласка, до повної версії сайту
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram 
 
Віктор ДУДАР  
Фото: Віктора ДУДАРА   
 

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

Y

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter