ТЕХНОЛОГІЇ

Камерафони – смартфони з потужною камерою. Однак для того, щоб конкурувати на сучасному ринку, треба пропонувати продукцiю, яка за своїми характеристиками переважає прилади iнших фiрм.
Історія із залученням величезних інвестицій для Харківського авіазаводу від американської компанії отримала несподіване продовження.

Учасниця АТО вірить, що після амптутації ноги неодмінно навчиться ходити

19.06.2017 13:47
Учасниця АТО вірить, що після амптутації ноги неодмінно навчиться ходити

Ольга Тарасевич поїхала на передову добровольцем - підписала контракт, пише Експрес. Рідні відмовляли її: небезпечно, подумай про себе та сина. Вона ж стояла на своєму. “Якщо всі відсиджуватимуться в тилу, - казала, - то хто ж тоді захищатиме рідну землю?”

Авдіївка. Механізована бригада. Сюди відрядили старшого солдата Тарасевич. Бойові побратими називали її просто: наша Оля або ж фронтова кухарка. Вона їх радувала щодня смачними стравами: то плов зготує такий, що пальчики оближеш, то шашликами побалує, то картопляниками, то ароматною кавою. Ні, Оля не просто готувала їжу. Вона з різних інгредієнтів творила їстівні шедеври. “Голодний солдат, - жартувала, - поганий воїн. Тож моя місія тут не менш важлива та відповідальна”.

Того дня вона випросила в командира вихідний - дуже втомилася. Досі куховарила без перепочинку. Захотілося бодай ненадовго забути про кухню, приділити увагу собі. Вона ж ще зовсім молода -лише 25 років. Їй би насолоджуватися солов’їним співом, гуляти росяними травами, зустрічати незабутні ранки під куполом зоряного неба.

“Не на часі, - зітхає. - Війна. Ось виженемо ворога..." У Києві кажуть, що тут, на передовій, наразі перемир’я. Але яке ж це перемир’я?!  Російскі найманці мало не щодня гатять з усіх видів зброї.

Ранок. Щойно благословилося на світ. Тиша така, що, здається, чути, як мурахи бігають по землі. І раптом - свист. А тоді щось бахнуло з такою силою, що земля здибилася, як схарапуджений кінь. Недалечко. Будівля, у якій відпочивала фронтова кухарка, встояла. Ольга розплющила очі, перелякано озирнулась... Наступна міна. Біль, кров, крик.
 
“Мене добряче зачепило, - згадує. - Гаряча хвиля прокотилася по всьому тілу й ніби накрила з головою. Світ почорнів. Суцільний морок. Скільки це тривало, не пам’ятаю. Чую хтось кричить: “Олю, ти жива? Біжи сюди!” А як бігти?! Нестерпно пече нога... Повзу з останніх сил”.

Бойові побратими мерщій наклали Ользі джгута. Вона трималася з останніх сил. Шок. Дуже хотілося пити, але санітари не дозволяли. Невдовзі - знеболення, важка операція. Відтак лише змащували пересохлі губи прохолодною водою.

“Коли повернулася до тями, - каже, - не відчувала ногу. Думала, затерпла. Дивлюся, а там... Клубок підступив до горла - ні дихнути, ні мовити. Хтось заспокоює, мовляв, добре, що жива... Могло бути гірше. Міна вибухнула зовсім поруч. Пошматовану кінцівку треба було ампутувати”.

Ольга мовчить. Слова застряли десь у грудях. Незблимно дивиться в одну точку на стіні, яка чомусь починає гойдатися. Невідь-звідки узявся туман - густий-прегустий...

“Важко витримати таке, - зітхає. - Та я не здаюся: іншого вибору немає. Я ще стану на ноги. Ось побачите. Заради сина, заради життя”.

Про що вона мріє? Швидше одужати та повернутись додому. А ще - про сучасний протез. “Усе буде добре, - ніби заспокоює себе. - Тепер там, на передовій, мій молодший братик. Він мене відмовляв, просив, щоб не їхала на Донбас. І ось -- сам став воїном, захисником Батьківщини. Добровільно. Це вибір не юнака, а справжнього чоловіка. Маємо боронити рідну землю. Горджуся ним”.

Володимир ІСАЄВ
 

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

o

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter