ТЕХНОЛОГІЇ

Раніше здавалося, що таке можуть собі дозволити тільки власники розкішних багатомільйонних вілл. Сьогодні ж усе набагато доступніше.
Вірус "Bad rabbit", що цього тижня атакував сайти Міністерства інфраструктури, київського метрополітену та аеропорту Одеси, заблокувавши їхню роботу, також використовував при підборі па

Колишній десантник вірить, що зможе повернутися до повноцінного життя

17.07.2017 07:45
Колишній десантник вірить, що зможе повернутися до повноцінного життя
 
Важке поранення. Куля пройшла між ребрами, пробила легеню, ушкодила хребет… Паралізувало нижню частину тіла. Шалений біль. В очах туманиться. Але десантник Сашко Пономарьов не панікує: міцно стискає зуби і прицільно стріляє по ворогах. Будь що треба відбити напад бойовиків, які напосідають на розвідгрупу.
 
Що було далі? Суцільне полотно пам’яті перетворилося на шмаття. Сашко подумки намагається стулити його докупи. Ось він у гвинтокрилі. Курс -- на Харків, звідти — до Києва. Лікарі… Що кажуть лікарі? Мовчать. Мабуть, не хочуть шокувати. Ліжко… Крапельниця… Нерухомість… Невже назавжди? Ні, ні! Сашко кричить щосили. Але чому його ніхто не чує? Він починає розуміє, що то лише німий крик душі. Поруч -- Оленка, бойовий побратим і кохана. Десантниця. Не відходить від ліжка. Опікується, допомагає і захищає.
 
Прогнози лікарів невтішні. Чи встане цей пацієнт колись на ноги? Чи зможе ходити? Шансів немає. Майже.
 
"Олена ніколи не казала мені про це, -- всміхається Сашко. -- Навпаки, переконувала, мовляв, навіть у безвихідній ситуації найкращі ліки -- віра. Та я й не збирався капітулювати перед обставинами. Будь-якими. Дав слово собі: навчуся ходити і квит! Заради майбутнього. Заради коханої".
 
…Реабілітаційний центр у Лос-Анджелесі. Сюди він приїхав завдяки благодійній організації "Відродження захисників України". Ні, не сам. Разом з Оленкою, дружиною. Так, уже побралися. Правда, весілля не було -- відклали на потім.
 
"Хочу, щоб усе було, як у людей, -- пояснює. -- Зіпнуся на ноги, навчуся ходити -- ось тоді й відсвяткуємо. По-справжньому. Домовились. Для мене це додатковий стимул".
 
Світлі просторі палати, сучасні тренажери, найдосвідченіші реабілітологи. Здається, американських фахівців уже нічим не здивуєш. Бачили стільки, що комусь і не снилося. А вони -- вражені. Чим? Cилою духу українського десантника. А ще його працездатністю та оптимізмом: тренується до сьомого поту. Спеціалісти наразі обережні в прогнозах. А Сашко каже, що впевнений у собі -- ні на йоту не вагається. Тож вмовляти чи припрошувати не треба. Позитивна динаміка очевидна. Це підтверджує навіть Доел Венгер, директор реабілітаційного центру.
 
"Коли десантник приїхав сюди, в Лос-Анджелес, він міг утримувати вагу свого тіла десь на 50 відсотків, -- каже. -- А тепер майже на сімдесят. Тож прогрес очевидний". Cашко всміхається — приємно чути таке. Налягає на тренажери. Вони для нього наразі мов повітря. Відтак про лінощі не може бути й мови.
 
"Треную все тіло, -- додає. -- Гартую м’язи і черева, і спини, і рук, і шиї, і грудей. Будь-які вправи роблю із задоволенням. Я звик до цього. Завжди дружив зі спортом. Тому й став десантником. Туди абикого не беруть. Лише сильних тілом і духом. Тепер моє завдання -- максимально задіяти компенсаторні функції організму. Як? Завдяки вправам, тренажерам і рекомендаціям фахівців. Ось над цим і працюю. Можете привітати: я вже навчився грати у великий теніс. На візку. Це справжній кайф і водночас реабілітація. На корті треба швидко реагувати і швидко рухатись".
 
Володимир ІСАЄВ, Експрес
 
 
 
 

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

I

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter